Щодо оформлення часу простою на підприємстві та оплата часу простою
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
По питанню оформлення часу простою на підприємстві та оплата часу простою надає головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Братусь Лариса Олексіївна.
За частиною 1 ст. 34 КЗпП України простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до ч.2 ст. 34 КЗпП України передбачено, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до місяця.
На час простою не з вини працівника оформляється акт простою у довільній формі (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу.
Якщо підприємство перебуває в режимі простою, в табелі проставляються як робочі години , так і години простою. Якщо простій має цілодобовий (тижневий ) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити потребу присутності або відсутності працівника на роботі.
Законодавчо не врегульовано питання про те, де у цей період повинні знаходитись працівники: дома чи на робочих місцях.
Відповідно до ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначаються права й обов’язки працівників та адміністрації, час початку і закінчення роботи, зобов’язання адміністрації організувати облік явки на роботу і залишення роботи тощо. Питання присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішене в Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Порядок оплати праці за час призупинення залежить від причини простою, яка може бути з вини працівника, якщо він не виконує покладених на нього трудових обов’язків без поважних причин, і не з вини працівника, а за різних інших обставин, не пов’язаних з його поведінкою (тяжке фінансово- економічне становище на підприємстві, стихійне лихо тощо).
Час простою з вини працівника не оплачується. Йдеться про протиправну, винну поведінку працівника, яка має склад дисциплінарного проступку.
Згідно зі ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижчого від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
При цьому якщо у колективному договорі передбачено більший розмір оплати у разі простою,то така оплата здійснюється у розмірі, передбаченому колективним договором.
Як виняток із цього правила працівнику за час простою може бути збережено середній заробіток у разі коли виникла виробнича ситуація, або небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини (ч. 3 ст. 113 КЗпП України) або на період освоєння нового виробництва (продукції) терміном не більш як шість місяців.
Оскільки ст. 113 КЗпП України передбачено оплату саме часу простою, то у разі якщо простій має місце не цілий робочий день, а лише кілька годин, то години простою оплачуються з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), а за решту годин нараховується зарплата у загальному порядку.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
